воскресенье, 13 ноября 2016 г.

Погляд на себе і в майбутнє

Мій девіз:
Думай добре, роби добре і все у тебе буде добре!

Вчити і виховувати, 
Вести, але не тягнути за собою.
Спонукати, але не змушувати.
Вказувати шлях, але дозволяти дитині йти самій
      Конфуцій.
     Школа вимагає від людини всього її життя. Та це тільки половина правди. Хочете знати, в чому друга половина? Передусім, життя не може бути тільки в школі. Щоб давати, потрібно отримувати. І коли я виходжу зі школи, за її стінами теж життя. На мене, насамперед, чекає мій єдиний найріднесенький синочок, чекає сім’я. Чекає домівка, щоб я до неї доклала рук.  
     Важка вчительська праця? Так, звичайно! Вчительське життя вимагає швидких реакцій, високої напруги, великої витривалості. Яким все це було б втомливим, якби не було таким різноманітним!
Життя у нас — це школа й дім.
Учитель крутиться між цим.
Як білка в колесі біжить.
        І не спиняється й на мить.
Але не меншає проблем,
Ані вночі, ні ясним днем.  
Проблеми школи в дім біжать
І хочуть місце там зайнять.
А час, як той пісок, спливає..
Що буде далі? Хто вгадає?

"Учитель не той, хто вчить, а той у кого вчаться".
   Тому в своєму педагогічному житті я прагну:
 - пізнавати, діяти, спілкуватись, жити;
 - будувати роботу на позитивних емоціях учителя і учня;
 - розвивати, навчати, виховувати одночасно;
 - максимально враховувати індивідуальні здібності учнів;
-  всебічно розвивати творчі здібності дітей;
- не давати готові знання, а вчити здобувати їх;
- формувати свідому, активну особистість та громадянина..